Берлінгтон - найбільше місто штату Вермонт. Попри цей статус в ньому постійно проживає лише 42 тисячі жителів. Розташоване воно біля озера Шамплейн(Champlain), тож є популярним місцем для відпочинку. До того ж у Берлінгтоні знаходиться Університет Вермонту (University of Vermont), найбільший у штаті аеропорт, найбільший госпіталь Вермонту і Шамплейн Коледж, тож там завжди дуже людно в порівнянні з усією іншою територією штату.
Існує дві версії походження нави міста. Перша - що його так назвали на честь Річарда Бойла, третього графа Берлінгтона, а друга що на честь сім'ї Берлін, яка жила в Нью-Йорку і якій належали великі угіддя в містах поблизу. Засновано Берлінгтон у 1785-му році й першим постійним його жителем став Стівен Лоуренс (Stephen Lawrence) та його родина.
Озеро сприяло розвитку міста, особливо після того як побудували Шамплейн, Ері та Шамблі канали у 1820-х роках. Тут було багато верф, бурхливо велась торгівля, процвітало виробництво, та заготівля лісу.
Коли до міста прийшла залізна дорога воно стало дуже заможним, тут будували маєтки багаті та успішні, тому в ньому цікава архітектура, гарні Вікторіанські будинки, червоні індустріальні будівлі дев'ятнадцятого сторіччя, милі екземпляри архітектури Нової Англії. В наші дні Берлінгтон майже завжди входить в переліки найкрасивіших міст США.
У 1978 році тут була заснована дуже популярна в Америці марка морозива Ben & Jerry's. Розпочали вони свій шлях до загальнонаціонального визнання скромно, почавши продавати морозиво на звичайній і нічім не примітній заправці. Самої заправки вже не існує, але на її місці встановлено пам'ятний знак.
Центр міста - торговельна зона Черч-стріт Church Street Marketplace). Це досить велика пішохідна зона, де знаходиться купа магазинів, кав'ярень, ресторанів та галерей. Тут проводяться фестивалі, паради, ярмарки. Це місце знаходиться в історичному районі міста, тож ним просто приємно пройтись, все навколо миле та "новоанглійське"
Навпроти міської адміністрації в Берлінгтоні можна побачити величезну мапу світу, та викладені цеглинами лінії широти та довготи на яких знаходиться місто.
Не обійшла місто і мода на стінописи. Дуже гарний мурал з колібрі, автором якого є молода художниця Мері Лейсі(Hummingbird. Mary Lacy), прикрашає одну зі стін у центрі міста.
Ми у Берлнігтоні були зовсім недовго, бо зупинялись там лише щоб розім'ятись та повечеряти на шляху до Канади, тож лише прогулялись узбережжям озера, та трохи центром. Дуже розчарувались в ресторанах та кафе, яких судячи з усього недостатньо для кількості людей, які хочуть їсти:) У всіх місцях з гарними відгуками треба було чекати годину, у місці де не треба було так довго чекати мене дуже розізлив персонал, тому ми звідти пішли, а в місці де відгуки були не дуже їжа виявилась гіршою ніж відгуки. Тож їсти у Берлінгтоні не рекомендую, якщо ви не замовили столик заздалегідь. Та наперекір цьому, я думаю що треба буде ще якось завітати до цього міста. Впевнена, що ми багато чого не побачили, бо спішили й були занадто голодні, щоб повністю ним насолодитись
Немає коментарів:
Дописати коментар