Як збирають журавлину

Осінь, це не лише жовте листя, хелловінські прикраси, запах хризантем, яблука і гарбузи усюди, а і пора збору журавлини. Нью-Джерсі є одним з найбільших виробників журавлини в США, і, деякі ферми на яких вирощують цю ягоду, пропонують тури, на яких можна подивитись на процес збору врожаю. Видовище це цікаве тим, що для того щоб зібрати журавлину неушкодженою і зробити це швидко, поля на яких вона росте заливають водою. Виглядає це дуже гарно.

На фермах завжди встають рано, тож і нам довелось прокинутись о шостій ранку, щоб встигнути на тур, що починався о дев'ятій, бо всі ферми розташовані у південній частині Нью-Джерсі і нам туди далеченько їхати. Цей регіон вкритий густим сосновим лісом і є однією з найбільших заповідних зон на східному узбережжі. Цю частину штату називають Соснові пустирі (Pine barrens), тому що земля тут дуже неродюча. На сухому, кислому ґрунті ніякі сільськогосподарські культури не ростуть, тож фермери, які придбали тут землю прозвали їх пустирями. Цікавий факт, колись філадельфійська газета давала шмат землі в цих краях як подарунок до річної підписки, настільки цей регіон вважався непридатним для життя.

Це все і багато чого іншого нам розповіли під час першої частини туру - презентації, у якій власниця ферми Бренда Коннер (Brenda Conner) розповіла нам про історію ферми й регіону, про те як вирощується журавлина, про відому марку соків Ocean Spray, яка, як виявилось є асоціацією фермерів, створеною для того щоб і великі й маленькі господарства могли продавати свій урожай за чесними цінами.

Вирощувати журавлину не просто. Вона вимагає дуже чистої води, чистішої ніж люди, довго росте - від моменту як її посадили, до перших врожаїв може пройти сім років, а покривати витрати прибуток від журавлинового поля починає десь через 20 років. Ну і врешті-решт, журавлину дуже важко збирати, тож роками люди вигадували різноманітні пристрої щоб цей процес полегшити. Лише у середині двадцятого сторіччя, вигадали спосіб збору журавлини, при якому поле на якому вона росте заливають водою. Багато хто думає, що ягода росте в воді круглий рік, але це не так, заливають поле лише коли ягоди достигли, безпосередньо перед тим як її зібрати, та на зиму, так легше вберегти кущі від морозів, хвороб і паразитів.

Журавлинове болото заливають приблизно на півметра, потім воду збовтують, використовуючи потоки води, щоб відокремити ягоди від лози. Кожна ягода має всередині маленькі повітряні кишені, які дозволяють їм спливати на поверхню, ну а далі справа лише за тим, щоб зібрати їх з води.Бренда розказала нам стільки всього, що щоб усе переказати треба написати десять постів, а не один, вона тріщала без пауз цілу годину, і всі зачаровано слухали.

Після презентації ми сіли у невеличкий автобус і нарешті поїхали в поля, точніше в болота. На жаль, з автобуса виходити не можна, тому що це комерційне виробництво харчових продуктів, і на фермі дотримуються дуже суворих правил з приводу того, що як і хто може робити. Невідомо де відвідувачі ходили, і що вони принесли на своїх ногах. До того ж якщо хтось з туристів гепнеться в воду, це теж призведе до багатьох проблем, тож журавлину і болото всім показують лише з вікна автобуса і з його відкритих дверей (стояти на сходинках можна, а ступати на землю - ні). Катали нас приблизно годину, теж під супровід історій про журавлину, сім'ю Коннерів (власників ферми), історій про ферму, складнощі життя, робітників. Цікаво, що один з працівників ферми побував на такій ще екскурсії коли йому було десять років, і вирішив, що як він виросте, то він обов'язково буде вирощувати журавлину. Зараз він один з найкращих працівників ферми.

Після туру нас повели куштувати журавлину, виявляється з неї можна приготувати дуже багато різних речей: і сальсу, і соус, і різноманітні десерти. Автором всіх рецептів є Бренда, нам навіть у подарунок дали невелику брошуру з ними. Як можна зрозуміти, тут на фермі можна придбати різноманітні вироби з журавлини і сиру журавлину теж. Після того, як нам дали скуштувати скільки смаколиків з неї, мінімум без пачки журавлини ніхто з ферми не пішов.