Сінтра, Португалія, це місце де жили і живуть найбагатші люди країни. Крім того, Сінтра це настільки гарне місце, з такою кількістю вартих уваги пам'яток культури і архітектури, що туди кожного року приїжджають сотні тисяч туристів. У місті дуже багато палаців і замків та гарних ресторанів. Історичний центр міста відомий своєю архітектурою у стилі Романтизму, маєтками, віллами, садами та парками.
З Лісабону до Сінтри їздить електричка, яка за дуже невеликі гроші менш ніж за годину доставить вас у це чудове місто. Подивитись все там за один день просто неможливо, але часу у нас на більше не було, тож ми вибрали для огляду два палаци — Національний палац Пена (The Palácio Nacional da Pena), який вважають одним з найкрасивіших палаців не тільки Португалії, а й усієї Європи, і маєток Квінта де Регалейра (The Quinta da Regaleira), в якому розташований відомий на увесь світ колодязь.
Спочатку ми пішли до Квінта де Регалейра. "Квінта" у перекладі з португальської означає маєток у сільській місцевості. На території маєтку розташовані романтичний палац, капличка, та великий розкішний парк, в якому можна побачити озерця, башти, фонтани, гроти.
За час існування у маєтку змінилось багато власників. Першим з яких була баронеса Регалейра, на честь якої його і названо. Найвідомішим же його власником був Антоніо Августо Карвало Монтейру (António Augusto Carvalho Monteiro).
Палац на території маєтку було побудовано у 1904-1910 роках. Він щедро розцяцькований готичними шпилями, горгульями, та іншими архітектурними витребеньками.
У палаці п'ять поверхів, якщо рахувати підвали. На першому поверху розташована вітальня, більярдна кімната, столова, балкон і різні службові приміщення. На другому — спальні та гардеробні.
Каплиця Регалейра розташована прямо перед палацом і є такою ж щедро декорованою як і палац.
Найвідомішою частиною маєтку є парк, а не палац. Парк, у своєму сучасному вигляді, існує завдяки Антоніо Монтейру. Саме за часів коли він був власником у парку було побудовано дуже багато цікавих споруд. Серед них два колодязі — Колодязь посвяти й Колодязь Перевернуті Башти. Ці колодязі виглядають, як щось з рицарських легенд, чи конспіративних теорій. По периметру колодязя Посвяти розташовані сходи, якими можна спуститись донизу. На сходах дев'ять платформ, які репрезентують дев'ять кіл пекла, дев'ять кіл чистилища і дев'ять небес Раю. На дні колодязя компас і хрест тамплієрів. Про те як і ким використовувався Колодязь Посвяти відомо дуже мало, тому навколо цього ходить багато легенд і пліток.
Крім колодязів там ще є досить широка система тунелів, яка з'єднує гроти, озеро, каплицю і самі колодязі.
Бродити цими тунелями, раптом виходячи то до таємничого гроту, який виглядає як у фільмах про Лару Крофт, то до озера, то до башти — саме задоволення. Відчуваєш себе героєм пригодницького фільму.
Нарешті ми обдивились і обходили весь парк і настав час відправлятись до Національного Палацу Пена (Palácio Nacional da Pena). Та тут нас підвела погода — пішла злива. Ми так просто не здаємось, вдягнули водонепроникні плащі, дістали парасольки, з пригодами викликали Uber і таки дістались палацу. На жаль ми були трохи розчаровані, хоч палац і гарний всередині, та відомий він в першу чергу тим, що він дуже гарний і яскравий ззовні.
Палац стоїть на вершині досить високого горба, і як не важко здогадатись, він весь був огорнутий у хмару і густий туман. Хоч це і надало палацу містичного вигляду, та хотілось би побачити його при яскравішому освітленні. Хоч дощ і припинився коли ми закінчили огляд палацу та густий туман продовжував приховувати все навколо.
Палац побудували під час правління Короля Фердінанда на місці напівзруйнованого і напівзакинутого монастиря у якості літньої резиденції для королівської сім'ї у 1842-1854 роках. Головним архітектором став Вільгейм Людвіг вон Ещведж (Wilhelm Ludwig von Eschwege), у якого не було особливої архітектурної освіти чи досвіду, але він багато подорожував і мав добру уяву.
В інтер'єрах і екстер'єрах палацу завдяки цьому можна побачити архітектурні мотиви з усіх куточків світу. Також палац дуже яскравий, його червоні, та жовті стіни видно здалеку, але лише у гарну погоду.
Попри те що ми намокли і палацу толком не побачили, нам все одно сподобалось. Сінтра варта того, щоб провести там щонайменше пару днів. Бажано у гарну погоду. Хотілось би хоч разок ще туди потрапити, бо там ще стільки усього, що треба подивитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар