У 1974 році Філліпа Де Меніл(Philippa de Menil), колекціонер предметів мистецтва та спадкоємиця нафтового магната, її чоловік відомий арт-дилер Хайнер Фрідріх (Heiner Friedrich) та спеціаліст з історії мистецтв Хелен Вінклер (Helen Winkler) вирішили заснувати благодійну організацію яка б допомагала художникам, скульпторам та іншим творчим людям. Вирізняло саме цю організацію поміж інших те, що вони вирішили допомогти митцям які творили щось, що за своєю природою чи розмірами не могло розміщатись в традиційних галереях чи отримувати гранти.
Грецьке слово "Dia", яке в перекладі значить "завдяки" було обрано як назва, щоб відбивати роль організації в наданні можливостей мистецьким проектам, які б інакше просто не були б втілені у життя
Першими авторами які почали співпрацювати з Dia стали Дональд Джадд(Donald Judd), Ден Флавін (Dan Flavin), Маріан Зазеела (Marian Zazeela) та інші. Вони отримали стипендії та студії, в яких вони могли б працювати. Перша виставкова зала була відкрита у Нью-Йорку. За початковим успіхом почались фінансові труднощі та розбірки, зміна керівництва, і так далі, бо мистецтво мистецтвом, а за студії, матеріали і виставкові зали треба платити. Все врешті решт владналось у 1987.
Галерею у місті Бікон, штат Нью-Йорк , було відкрито у 2003 році. Знаходиться вона у приміщенні фабрики яка виробляла картонні коробки. Галерея має виставкову площу 15000 квадратних метрів і є однією з найбільших галерей сучасного мистецтва в країні.
Dia вражає масштабами та інсталяціями зробленими в ній. Іноді доводилось думати, не тільки що хотів сказати автор, а і чи взагалі це мистецтво чи після ремонту не прибрали. Таке мистецтво не завжди зрозуміло і я не фанат, але було дуже цікаво що твориться у людей в голові і як взагалі можна до такого додуматись. Цікаво, що дизайн для деяких приміщень галереї був спеціально розроблений для того чи іншого об'єкту. Наприклад, ось це не просто якісь кімнати й коридори, а інсталяція Роберта Ірвіна "Екскурс: Пошана Квадрату в Кубі" (Robert Irwin: Excursus: Homage to the Square³). Назву перевела дослівно, бо не знаю що автор мав на увазі й що хотів сказати.
Робота Майкла Хейзера "Негативний Мегаліт" (Negative Megalith, Michael Heizer), виглядає це як дуже реалістично намальований камінь, чи фото каменю, але це просто каменюка у ніші. Cправжня
Наступна інсталяція займає гігантське напівпідвальне приміщення. Називається вона "Нескінченний неон". Автор - Франсуа Мореллет. (No End Neon. François Morellet). Цікава вона тим, що щоб подивитись цю інсталяцію треба пройти спеціальним маршрутом, у приміщенні стоять працівники музею, які показують куди йти. Узори з неонових трубок міняються в залежності від того, з якого боку на них дивишся. Цікаво!
Тут здається почали збирати меблі й не закінчили. Щонайменше, так здається. Насправді ж це інсталяція Імі Кнобеля "Кімната 19" (Imi Knoebel. Raum 19)
Якщо ж без сарказму і серйозно, то дуже сподобались роботи Луїзи Буржуа. Особливо її "Павук, що підкрадається" (Louise Bourgeois Crouching Spider). Я таких павуків бачила і раніше, але в маленькій обшарпаній кімнаті він більше вражає і лякає.
Інші її роботи:
Також мені дуже сподобались незвичайні скульптури Джона Чемберлена. (John Chamberlain). Виготовлені з частин автомобілів, вони справляють подвійне враження і викликають емоції, що суперечать одна одній. Перша асоціація, коли бачиш покручений, зім'ятий метал - це аварія, щось негативне, з іншого боку - скульптури яскраві й чомусь виглядають тендітними. Тому виникає конфлікт і щоб його розв'язати хочеться ці скульптури розглядати й розглядати.
Робота Брюса Номана "Картографування студії 1 (Bruce Nauman Mapping the Studio I) залишає якесь тривожне відчуття. Темне приміещщня. Стільці. Фото якогось закинутого приміщення на всю стіну.
У мистецькій галереї Dia представленні дуже незвичайні роботи. Масштабні. Не такі. Дивні. Комусь таке мистецтво подобається, комусь ні, але всі вони по своєму цікаві і показують різноманітні сторони мистецтва і те, що на світ можна дивитись (і бачити його) абсолютно по-різному. Багато робіт просто дивували, деякі змушували задумуватись, але більшість точно запамяталась.
Немає коментарів:
Дописати коментар