До збірки ввійшли оповідання "Паспорт моряка", "Десять способів убити Джона Леннона", "Вокзали", "Втрати, які нас роблять щасливими" та інші. Історії про людей, які не зовсім вписуються у світ, іммігранти, невизнані генії, футбольні фанати, гопники, алкоголіки, бомжі та наркомани. На теми зайвих людей та темну сторону людства можна говорити довго, і про всі ці категорії написано багато хороших книг, які буде читати цікаво, які будуть шокувати, викликати відразу і сильні емоції. Читаючи ж "Біг Мак" єдиною моєю емоцією був подив. Я не могла зрозуміти навіщо мені це все розказують. Була колись у мене знайома, яку я бачила разів зо три, так от кожного разу вона мені видавала якісь такі подробиці свого життя, наче вона моя найкраща подруга, тож у мене було те саме відчуття. Я не могла зрозуміти, чому мені це треба знати і яку реакцію від мене очікують. Наче побачила щось таке, що не мала бачити.
Майже в кожному оповіданні головна сюжетна лінія - це як хтось напився, обкурився, потім блював і взагалі почував себе погано. Варіант сього сюжету - опис того де, що і як пили, блювання і продовження банкету.
Я всю книжку подумки питала себе чому я все ще це читаю, і автора, чому він цей потік алкогольної маячні на мене виливає.
Слід зазначити, що написано гарно, ніяких претензій до того як виклали мені ці історії не було. Деякі фрази перечитувала пару раз настільки вони були влучними чи цікавими. Також місцями було смішно, такий чорнувато-саркастичний гумор. Можливо тому і дочитала.
Саме ця книжка нічого спільного з віршами Жадана не має, щонайменше я не знайшла нічого спільного по суті, не за стилем. Як наче дві різні людини писали.
Перечитувати і радити почитати іншим я "Біг мак" не буду. Може я ще колись почитаю щось із прози Жадана, але, мабуть, не скоро. Оцінка 5 з 10.
Немає коментарів:
Дописати коментар