середа, 24 вересня 2014 р.

Історія Лізі - Стівен Кінг

Кінг вважає "Історію Лізі" одним з найкращих своїх творів і одним з найбільш особистих.Ця книга присвячена його дружині Табіті.

Я ж вважаю "Історію Лізі" однією з найгірших, і це зовсім не тому, що вона не схожа на всі інші твори Кінга, а тому що вона дуже і дуже нудна. Головна героїня твору - Лізі, гостро переживає втрату свого чоловіка, відомого письменника, який помер два роки тому.
Для Лізі це був страшний удар і вона довго не могла оговтатись. Нарешті вона почала розбирати його речі. В цьому їй допомагає її сестра, яка трошки дивнувата.
Під час розбирання речей, Лізі починає згадувати сумісне життя і починає свою нелегку подорож у минуле, бо в ньому багато речей які вона не хоче пам'яти.
Більш того, всі минулі роки вона зробила все можливе щоб забути якомога більше. Крок за кроком вона занурюється у спогади паралельно подорожуючи при цьому у паралельний світ з чудовиськами. Подорож супроводжується переслідуванням психа-фаната творів її чоловіка і важким психічним станом її сестри.
Перші дві треті книжки ще можна читати, частина де Скотт (чоловік Ліззі) розповідає про своє дитинство навіть цікава. Точніше це єдина цікава частина.
Остання частина книжки - одне й те ж саме знову і знову, переривчасті спогади, подорожі у паралельні світи, непереконливий маніяк, сестра з припадками. Дуже нудно. Наче висмоктане з пальця, чи то Кінгу почали за кількість слів платити, чи що. Було б втричі коротше - було б цікавіше. А ще.. Кінг перестав лякати останнім часом, якби не "Під куполом", то я б подумала, що йому більше нема що нам і розказати.
Оцінка 3 з 10.