Щось я стала багато читати про соціальні проблеми, то одні казки, то одна жорстока реальність. "Прислуга" потрапила до мого списку тому, що на всі інші книжки, що я хочу почитати, - черга. Почала слухати і не могла зупинитись, навіть коли прийшла книжка, яку я чекала, дуже не хотілось перериватись.
У 1960х роках людство вже літало у космос, у будинках пересічних американців вже з'являлись кольорові телевізори, кондиціонери переставали бути чимось дивним, а у місті Джексон, штат Міссісіпі, як і у інших містах буйним цвітом цвів расизм і сексизм
Окремі школи, магазини і навіть туалети, постійні приниження і куклус клан - реальність всіх кому не пощастило народитись білим.
Тим кому пощастило народитись білим, але не пощастило народитись жінкою, теж життя не здавалось дуже солодким. Нижча заробітна платня, дуже обмежений список профессій, і постійний гніт суспільства на тему заміжжя і дітей.
Головна героїня, Скітер(Юджинія Філан) більш за все мріє по те, щоб стати письменницею. Їй дуже не подобається стан суспільства, але на баррикади вона теж не спішить. Пише собі колонку у місцеву газету, редагує вісник жіночого клубу і шукає гарячу тему для майбутньої книги. Серед безлічі актуальних тем, на фоні популярності руху за права і свободи, Скітер приходить в голову написати про служниць афро-американок, як їм живеться, як працюється на білих леді. Показати світові весь біль і несправедливість. Головними помічниками Скітер у цій справі стали служниці Ейбілін і Мінні.
Ейбілін все своє життя доглядає дітей, але старається піти з роботи до того, як вони почнуть розділяти людей на сорти по кольору шкіри. Мінні - найкращий кухар у місті, але її язик настільки гострий, що її звільняли 19 разів.
Ці три жінки, дуже різні і такі схожі разом пишуть книгу, книгу, яка стане шоком для всіх. Для афро-американців, тому що хтось осмілився вголос сказати правду, для білих, тому що їм показали їх з іншого боку. Історії смішні і сумні, шокуючі і такі, що вселяють віру у людство розказані простими служницями збаламутили життя тихого провінційного Джексону.
Книжка дуже легко читається, смішна і сумна одночасно, вона захоплює і заворожує. З її героями не хочеться розставатись. Це той випадок, коли хочеш пошвидше дочитати, з одного боку, і не хочеш щоб книжка закінчувалась з іншого.
10 з 10.
Немає коментарів:
Дописати коментар