Португальська кухня варта окремої розповіді. Навіть якщо проігнорувати все інше, в Португалію можна з'їздити просто щоб поїсти. З одного боку вся їжа в прибережній частині дуже проста і могла б бути дієтичною, аби кожне блюдо не подавалось з відром оливкової олії. Крім того, зазвичай перед основною стравою заведено скуштувати оливок, сиру та хлібу, під час обіду випити вина, а після цього ще й закусити десертом: шоколадним мусом чи смачнющою випічкою. Зважаючи на все перераховане, попри те що у Лісабоні доводиться дуже багато ходити, втратити пару кілограмів під час візиту до цього міста навряд чи вдасться.
До речі, броколі зображена на фото - це виключення, не знаю чому, з овочами в Лісабоні туго. Помідори несмачні й погані, броколі бачили лише в одному ресторані, про огірки судячи з усього там і не чули, а салатів до основної страви подають рідко і мало. Чому - не знаю, чи то землі не родючі, чи просто вони вважають, що треба вирощувати виноград для вина, а не якісь там овочі.
Інше дуже смачне блюдо з тріски називається Bacalhau à Brás. Воно сподобалось мені настільки, що я навіть його вдома вже приготувати встигла. Bacalhau à Brás поєднує в собі всі три улюблені інгредієнти португальців: рибу, картоплю і яйця. Готується воно з солоної тріски, смаженої мілко нарізаної картоплі і яєць. На смак найбільше нагадує деруни з рибою. Про те, що готується воно з використанням іншого обов'язкового інгредієнта - відра олії, я й згадувати не буду.
Солона тріска настільки популярна, що продається майже в усіх супермаркетах.
Інша страва, яку обов'язково слід скуштувати в Лісабоні - сардини. Цілі сардини смажать на грилі і подають з вареною картоплею. Олії в цій страві менше ніж в інших, так що це, мабуть, найменш калорійний варіант.
Консервовані сардини є візитною карткою Лісабону, магазинів з ними дуже багато і виглядають вони дуже гарно. Так що банка сардин - це обов'язковий сувенір. Крім сардин вони ще полюбляють консервованих вугрів та інші морепродукти.
Якщо риба вже приїлась можна спробувати омарів, десятки видів мушель, креветок чи надзвичайно смачний салат з восьминогу (вгадайте чим він приправлений, якщо ви подумали про відро оливкової олії, то ви вгадали).
Багато ресторанів мають вітрини-холодильники, в яких можна подивитись, що готують сьогодні, і навіть обрати що саме ви будете сьогодні їсти.
В Лісабоні є стандартні туристичні ресторани, різноманітні кафе, але нашими найулюбленішими стали маленькі ресторанчики, часто лише на кілька столиків, які називаються tasca. В таких ресторанах не буде вишуканого меню чи винної карти, що вражає, в них подають недорогі традиційні страви і просте вино, яке часто навіть назви немає. Та за атмосферою і справжньою автентичною португальською кухнею варто йти саме в такі місця. У кожного є своя улюблена таска, тож рекомендувати якусь одну не буду.
В багатьох ресторанах ввечері можна послухати традиційну португальську музику - Фаду. Фаду - це сумні пісні про бідних, про розлуку, про море, втрати та буденне життя. Таке собі меланхолічне кантрі. В деяких ресторанах за музику треба доплачувати, в деяких - ні. Слід зазначити, що вечеряють у Лісабоні пізно, і багато місць зачиняються після обіду і відкриваються на вечерю після сьомої вечора.
Серед усього різноманіття страв, які ми скуштували протягом візиту нам не сподобалась лише португальська сосиска. Варто надати належне офіціанту, він намагався мене відмовити, та я наполягла на тому, щоб її скуштувати. Я навіть не можу сказати що мені не сподобалось, воно просто було дуже дивного смаку і консистенції, як трохи недосмажена котлета з копченої риби. Подається вона зазвичай з картоплею і смаженим яйцем. Не те щоб мені було геть не смачно, але другий раз я б таке їсти не стала.
Я ніколи не чула до поїздки про португальські сири, але виявилось що їх там дуже багато, вони трохи специфічні, багато з видів ми ніколи до цього не куштували, але дуже смачні. В основному, з моїх спостережень, вони полюбляють сири схожі на брі, та інші м'які сири. Їх там настільки багато, що можна цілий окремий пост було б написати, та ми особливо не розбирались в їх сортах і назвах - просто їли й насолоджувались.
Так само було і з португальським вином. Як виявилось воно не дуже ціниться у світі і вважається поганеньким, але ми не поціновувачі. До поїздки сухе червоне вино ми взагалі ніколи не пили, тож нам вино сподобалось. І простеньке безіменне, яке подавалось в тасках, і вина з супермаркету різного цінового діапазону. Я на смак вино за 100 євро і вино за 10 ще розрізняти не вмію, тож ми залишились усім задоволені.
Ну і на десерт - португальська випічка. Що вам сказати, добре що я там не живу, бо це було б дуже небезпечно для моєї й так не ідеальної фігури. Пекарні там на кожному кроці. Найвідомішим десертом Лісабону є Паштел-де-ната - тістечка у вигляді горщику з листкового тіста наповнені ніжним заварним кремом. З'їсти це можна з пальцями, особливо коли вони щойно спечені.
Рецепт цих тістечок винайшли в монастирі Жеронімуш (Mosteiro dos Jerónimos), що знаходиться у пригороді Лісабону - Белемі. В ті часи білки від яєць часто використовували для підкрохмалювання одягу монахів, щоб не викидати жовтки їх стали активно використовувати для приготування десертів. Саме у Белемі знаходиться найвідоміша пекарня, що виготовляє ці тістечка Pastéis de Belém, та я повинна сказати, що я б не сказала, що вони там смачніші ніж в інших місцях. Єдине в чому можна бути впевненим, що вони там дуже свіжі - сотні туристів гребуть їх десятками. Я ж вважаю, що найсмачніші ці тістечка були в Pastelaria Santo António, яку нам показали місцеві поліцейські.
Взагалі з жовтків там роблять багато інших десертів, деякі смачні, деякі не дуже, занадто солодкі як на мене і дуже вираженим смаком жовтку, але це вже що кому подобається, та всі ласуни й ласунки сто відсотків можуть знайти в Лісабоні щось собі до смаку.
Ось така вона кухня прибережної Португалії. Впевнена, що якщо від'їхати від моря, то там вона буде зовсім іншою, зі своїми унікальними рецептами, але буде такою ж смачною (оливки ж і там ростуть, а мені щось здається, що саме літри олії роблять португальські страви одними з найсмачніших у світі :) )
Немає коментарів:
Дописати коментар