Національна Галерея Мистецтва у Вашингтоні цікава не лише колекцією картин, скульптур та інших витворів мистецтва, а й історією її створення та архітектурою.
У 1937 році, пітсбургський банкір Ендрю Меллона(Andrew W. Mellon) заснував цю галерею і пожертвував їй свою приватну колекцію, яка налічувала 126 картин і 26 скульптур. Меллон надихнув своїм прикладом інших колекціонерів країни, тож багато з них пожертвували значні частини колекцій. Також багато картин було придбано з Ермітажу, коли Сталін розпродував звідти витвори мистецтва. Сімдесят п'ять років після заснування музею його колекція складає 145 000 експонатів.
Коли музей побудували він був найбільшою будівлею з мармуру у світі. Пізніше, у 1970-х роках, вирішено було додати до музею ще одну будівлю - Східну. До неї, до речі, я в цей раз так і не дійшла, не вистачило часу. Також частиною галереї вважають парк скульптур розташований поруч. Цікавий факт - Західна будівля розташована на місці Залізничної станції "Балтімор і Потомак", де у 1881 році застрелили Президента Джеймса Гарфілда.
Всередині західна будівля така ж разюча як і ззовні - колони, мармур, скульптури, фонтани.. Навіть якщо не цікавить мистецтво то можна просто заглянути й подивитись на будівлю:) Вхід - безкоштовний.
Найстаріші картини, які можна побачити в музеї, були написані в середні віки, найновіші - в наш час. Серед них як твори європейських майстрів, так і американських. До речі, саме американський живопис став для мене відкриттям в цей раз. Якось не цікавилась я ним раніше, а тут випадково забрела в залу і завмерла у захваті.
Дуже мені сподобався художник Томас Моран, особливо його картина "Скелі Грін-рівер. Вайомінг" (Green River Cliffs, Wyoming. Thomas Moran)
Ще вразила "Ніагара" Фредеріка Едвіна Черча (Niagara. Frederic Edwin Church). Прямо відчувались бризки води, шум і сила водоспаду, коли я на неї дивилась. Треба буде зайнятись вивченням американських пейзажистів більш досконально. Виявляється, що є на що подивитись.
А ще мені сподобались смішні, прості і наївні картини Едварда Хікса. Ця картина називається "Ферма Корнелла". Щось у ній є.
Та найцікавішою його картиною на мою думку є картина "Царство миру"(The Peaceable Kingdom). Він намалював понад шістдесят версій цієї картини й на вирази "обличчя" лева на них можна дивитись нескінченно. Ось один з варіантів (картинка з вікіпедії):
Крім відкриттів, я як завжди намилувалась творами моїх улюбленців, Моне, Ван Гога, Ренуара
Та найбільше мене вразила невеличка картина, яка собі тихо висіла у куточку. Було дуже цікаво спостерігати за реакцією людей на неї. Спочатку всі заходять і не звертають уваги, потім кидають погляд і, врешті-решт зависають вдивляючись. Ніхто не пройшов повз поки я там стояла. Її автор Жан-Жак Еннер. Назва картини - "Жінка, що стоїть" (Henner, Jean-Jacques. Standing Woman). Чимось вона вабить, здається аж в душу заглядає, але фотографії і навіть гарні репродукції цього не передають, щось губиться. Треба бачити саму картину.
Ще дуже міні сподобалась картина "Le Discret", художника Жозефа Дюкре (Joseph Ducreux, Le Discret). В нього інші картини теж "живі", наче і портрети, але з сюжетом і живими людьми.
Щоб обійти усі зали, мабуть, треба цілий день, а якщо при цьому ще і зупинятись біля того що сподобалось, то й усі два. З іншого боку, в такі музеї можна кілька разів приходити й весь час буде як вперше:) Жаль тільки, що далекувато від нас Вашингтон.
Немає коментарів:
Дописати коментар