Офіційна кількість населення міста Термонд згідно перепису населення у 2010 році - - 5 чоловік. В місті працює музей і залізнична станція, тож до справжнього привиду воно не дотягує, але дуже-дуже близько. Навіть у найкращі часи постійне населення міста не досягало 500 жителів, але місто було дуже багатим і процвітаючим.
В наші часи більша частина міста належить Парку Нью-Рівер-Гордж, вони відреставрували залізничне депо і занесли все місто до Національного реєстру історичних міст.
Заснували Термонд у 1900 році і назавали його на честь капітана Термонда(Captain W. D. Thurmond), який жив тут з 1844 року і був власником земель.
У 1892 році у Термонд прийшла залізна дорога Чесапікі і Огайо і місто зажило. Сталось це завдяки зусиллям Томаса Дж. МакКелла(Thomas G McKell), заможного і впливого жителя Термонда. Містер Термонд, засновник міста, заборонив продажу алкоголю у ньому, а містер МакКелл зовсім був не проти спиртних напоїв, особливо коли на них можна заробити гроші, тому він побудував на кордоні міста готель Дан Глен(Dun Glen Hotel), у якому можна було і випити, і в покер пограти... Цей готель і став відомим завдяки покеру, в ньому відбулась найдовша партія в покер і вечірка, яка проходила протягом чотирнадцяти років. У 1930 році готель згорів, кажуть що не випадково.
Історична частина Термонду займає майже все місто. Цікаво те, що будинки знаходяться прямо біля залізної дороги, коли жителі вибирали між наявністю автомобільної дороги та бизкістю до колії, вони обрали друге. Потрапити в місто можна лише по вузенькому, шириною лише в одну машину для автомобілів і полосою для потягів, місточку.
Спочатку ми прогулялись відновленою історичною частиною. Почали зі станції, у якій зараз невеличкий, але цікавий музей. Станцію побудували у 1888 році. Землю під станцію подарував місту капітан Термонд у 1887.
Нажаль, перша будівля станції згоріла, нову, ту що ми можемо бачити зараз, побудували у 1903. Всередині - туристичний центр, каса, офіси начальника станції та інших працівників, телеграф та кілька експозицій присвячених місту. Cтанція, до речі, і досі є робочою, там раз на день зупиняються потяги, що курсують між Чикаго і Нью-Йорком.
Це будівля у якій знаходилась пошта міста, що була зачинена у 1995 році.
Будівлю Гудмана-Кінайда (Goodman-Kincaid Building) висотою в три поверхи було збудовано у 1905-1906 роках. У роки процвітання в цій будівлі працювала компанія Стандарт Драй Гудс(The Standard Dry Goods Company), був офіс доктора, телефонна служба та квартири.
У цій будівлі, яка називається Манкін-Кокс(Mankin-Cox Building), був офіс компанії Манкін Драг (Mankin Drug Company), офіс дантисту, аптека, та, знову ж таки, кілька квартир. Як і попередня будівля, ця будівля була відреставрована для національного парку.
Рухаємось далі до Національного банку Термонду (National Bank of Thurmond Building). Спочатку у цій будівлі працював ювелір, але у 1922 її викупив банк, зробив там ремонт, перебудував фасад, і закрився всього через 9 років.
Одна з найцікавіших споруд міста - башта для піску та вугілля. Побудована у 1922 році з залізобетону вона стоїть над містом як обеліск минулому. Побудувати таку башту коштувало 85 тисяч доларів. Вона справно служила аж до 1960, поки потреба у вугіллі не відпала.
На цьому наша прогулянка бізнес-центром міста завершилась і ми подерлися на пагорб, де багато закинутих житлових будинків та живуть нечисленні постійні мешканці міста.
Кажуть, що в цьому будинку жив начальник терміналу, людина яка була відповідальна за стан та формування потягів на цій станції, дороги, стрілки та все інше.
Цей будинок було побудовано до 1920 року, більше про нього нічого невідомо.
Ці будинки були побудовані в той же період, виглядали вони нежилими, але трава біля них викошена.
До будинків в яких все ще живуть люди ми не ходили:) Місця тут дикі, хто їх зна що в них в голові.
Містечко нам дуже сподобалось, і природа навкруги дуже гарна, і історія цікава, і будиночки покинуті, але ще не зруйновані до фундаменту. Взагалі цікаво, як природа за лічені роки відбирає у людей своє, і як швидко "вмирають" будинки. Разом з людьми з них йде життя, тож навіть місце де не живуть кілька днів виглядає покинутим...
Немає коментарів:
Дописати коментар