На півострові, де знаходиться маяк, роками видобували особливий вапняк, який називається Коламбуським вапняком. Він відрізняється від усіх інших видів цього каменю тим що він дуже міцний і тривкий, з нього часто будують усілякі захисні прибережні споруди, що мають витримувати випробування вітром і хвилями. Саме завдяки цьому тут майже немає корозії ґрунту і берегова лінія знаходиться саме там, де вона була сотні років тому, маяк стоїть там, де його колись побудували. Багато інших старих маяків, які стояли так близько до води, або були перенесені трохи далі від берега, або зруйновані.
Протягом усіх цих років у маяка було п'ятнадцять доглядачів. Двоє з них були жінками, що досить незвично. Першим доглядачем був Бенаджан Волкотт(Benajah Wolcott), він, до речі, був також одним з перших жителів півострова. Кожного вечора він запалював тринадцять ламп, які були заправлені китовою олією. Сорокасантиметрові дзеркала відбивали світло і допомагали кораблям оминати кам'янистий півострів. В обов'язки доглядача маяка також входило ведення журналу, кораблів які проходили мимо маяка, записи погоди й організація рятівних робіт при необхідності. Після смерті Волкота позиція доглядача перейшла до його жінки.
В 1858 році було встановлено нову лампу, на цей раз лише одну, вона працювала на смальці. А в 1903 встановили нові лінзи, які обертались і маяк спалахував кожні десять секунд. Бідному доглядачеві у ці роки доводилось кожні три години підправляти механізм, що управляв цим всім ділом, щоб він продовжував обертатись з правильною швидкістю. Електрика тут з'явилась лише у 1923 році, а 1946 маяк перейшов у власність Берегової Охорони США.
З 1958 року маяк є повністю автоматизованим, тож потреба в доглядачі відпала. На маяку встановлені сучасні LED лампи. Він посилає зелений сигнал кожні 6 секунд, який можна побачити з відстані 11 морських миль. Навкруги маяка тепер парк, де радо відпочивають місцеві жителі та туристи.
Немає коментарів:
Дописати коментар