Монреаль - це найбільше місто провінції Квебек і четверте за розмірами франкомовне місто світу. Монреаль знаходиться ближче до англомовних канадських територій, тож тут можна комфортно себе почувати й без французької.
Ми приїхали до міста вже після того, як відвідали Квебек і це, мабуть, було помилкою, Треба було навпаки спочатку Монреаль, а потім Квебек, просто після Квебеку Монреаль не вражає зовсім, але про все по черзі.
Самюель де Шамплен, французький мореплавець і дослідник заснував тут пост для торгівлі хутром ще у 1611 році, зараз на місці посту знаходиться Музей історії й археології. Перші поселенці зазнавали частих атак Ірокезів і їм довгі роки не щастило(то хвороби, то голод), та так сильно що колонія на місці сучасного Монреалю майже припинила своє існування у 1652 році. У 1653 до Монреаля прибули нові колоністи і лише після цього місто почало рости. Уже в 1685 році тут стояли дерев'яні будинки й жило аж 600 чоловік.
У 1760 році Франція програла семирічну війну Британії і Вілле Марі (Ville Marie), як тоді називався Монреаль, разом з іншими територіями став Британською колонією. Протягом наступного сторіччя місто активно розвивалось, тут побудували канал і залізницю, так що воно перетворилось на транспортний і економічний центри.
Монреаль навіть побував столицею Канади, з 1844 по 1849 роки. Але під час політичних протестів 1849 року будівлю Канадського парламенту спалили, тож столицю перенесли в Оттаву. Попри це місто продовжило зростати й процвітати. Зараз у Монреалі понад 1 700 000 жителів, тож місто це велике, галасливе і в цьому схоже на інші великі міста.
Ми почали знайомство з містом з метро, бо, по-перше, воно тут незвичайне, а по-друге, ми чомусь любимо користуватись суспільним транспортом коли подорожуємо.
Потяги у метро Монреаля не на стальних колесах, як усі що ми бачили у своєму житті, а резинові, як шини автомобіля. Кажуть такий вибір зробили бо на резинових шинах легше повертати на високих швидкостях та менше вібрації. Також вагони метро не погодостійкі, вужчі ніж в США і не мають кондиціонування, тому що метро повністю знаходиться під землею.
Почали ми свою прогулянку містом з новішої його частини й відразу натрапили на величну, щедро прикрашену статуями, будівлю Собору Марії, Королеви світу (Mary, Queen of the World Cathedral) . Він був побудований у 1894 році на заміну собору Сент-Жака, що згорів у 1852-му. Архітектором собору був Віктор Буржо(Victor Bourgeau).
Далі будівля монреальської газети, яка має дуже неочікувану назву "Montreal Gazette". Раніше її назва була ще більш неочікувана "The Gazette". Це єдина англомовна газета в Монреалі, що виходить кожного дня. Будівля була побудована у 1930-му році, як торговий і офісний центр архітекторською фірмою "Ross and Macdonald"
А потім ми прийшли до Музею Художнього мистецтва Монреалю і застряли там досить надовго, хоча в сам музей ми не потрапили, в перший день було пізно, а на другий день не було часу. Біля музею є "сад скульптур" - досить велика експозиція робіт сучасних скульпторів, яка знаходиться ззовні музею і доступна усім охочим в будь-який час.
Я першим ділом, згадавши що я з села, пішла до корови Клавдії, роботи художника Джо Фафарда. (Claudia. Joe Fafard)
Роботи Чіхулі, митця який робить свої скульптури зі скла, ми вже бачили в багатьох інших місцях, зокрема були в його музеї в Сіетлі, але вони все одно вражають красою і складністю виконання. Ця скульптура називається "Сонце" (Dale Chihuly. The Sun)
Мавпа і слоник "Гендрд І і Гендрд ІІ" є роботою іспанського майстра Беррі Фланагана (Barry Flanagan. Gendrd I and Gendrd II)
Хто автор цієї багатокольорової інсталяції я не знайшла, а на сайті музею не написано. Жаль - дуже гарно.
Крім того там ще була така от цікава композиція із шин
Два великих червоних серця - робота Джима Діна, що називається "Шестифутові серця-двійнята" (Jim Dine. Twin 6′ Hearts). Може назва і без фантазії - зате точна :)
Як виявилось наступного дня сучасна частина Монреалю взагалі багата на цікаві мистецькі об'єкти. Зокрема, ми ще знайшли Гулівера
і ось такі цікаві руки
Дуже сподобалась композиція, що називається "Англійський Мопс та Французький Пудель". Вона складається з двох скульптур, чоловіка і жінки, які тримають на руках собачок. Автор Мадж Фортіер (The English Pug and the French Poodle. MAJ Fortier)
До відносно сучасної частини міста можна віднести і набережну, яка чомусь дуже-дуже нагадала Миколаїв. Така собі трохи посохла плюгавенька трава, тополі, вода...
Взагалі ця частина Канади нагадувала південну Україну. Природа, засаджені картоплею городи,
та сільські магазини в які ми заїжджали дорогою додому. Так що почувались ми у Канаді як вдома.
На набережній і в парку поблизу розташовані різноманітні розважальні комплекси, ресторани, магазини.
Такого добра і у нас вистачає, тож ми їм не багато уваги приділили. Прогулялись по парку і сходили до Монреальської Башти з Годинником (Montreal Clock Tower).
Цю башту також називають Матроським Меморіальним Годинником (The Sailors' Memorial Clock). Її було закладено Принцом Уельсу в 1919 році у пам'ять про всіх моряків що загинули під час Першої Світової Війни.
На цьому ми завершили прогулянку сучасною частиною міста, про "старе" місто - наступного разу.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити