Замок святого Георгія(Castelo de São Jorge) велично височить над Лісабоном. Його видно майже з будь-якої точки міста. Він є гордістю місцевих жителів, та як магніт притягує сотні туристів. На щастя, про сотні туристів ми дізнались уже коли йшли з замку :) Ми приїхали у місто дуже рано, тож до замку прийшли щойно він відкрився. Купили квитки без черги, насолодились замком без людей. Коли ж ми вже виходили, то побачили нескінченну чергу, та і у самому замку людей стало набагато більше.
Першими вподобали високий пагорб кельтські племена, саме вони у другому сторіччі до нашої ери побудували на ньому укріплення. Кельтів змінили фінікійці, їх змінили греки, яких у свою чергу вижили звідси карфагенці. Всі вони використовували високий горб як захисний аванпост, та судячи з усього він їм не дуже допомагав, бо на зміну карфагенцям прийшли у хронологічному порядку: римляни, свеви, вестготи і маври. І, нарешті, в десятому сторіччі бербери, що перебудували все набудоване до них і побудували нову захисну стіну, залишки якої можна побачити в багатьох місцях у Лісабоні. Стіна допомогла, але ненадовго. у 1147 році Афонсу Енрікеш(Afonso Henriques) разом з північноєвропейськими лицарями відбив Лісабон у мусульман під час другого хрестового походу.
У 1255 році Лісабон став столицею, а замок перетворився на укріплену резиденцію губернатора Афонсо ІІІ (Afonso III). У 1300 році Король Деніс І(King Denis I) вирішив що замок не надто гламурний і перебудував його, щоб він більше виглядав як палац. Наступного короля, Фердінанда І більше хвилювала безпека ніж розкоші, тож він відновив мавританські стіни, що оточували замок, та додав нову частину стіни, щоб вона захищала усе місто.
Називати замок на честь святого-воїна Георгія, якого зазвичай зображають коли він перемагає дракона почали наприкінці чотирнадцятого сторіччя, під час правління короля Джона І(John I). Король одружився з англійською принцесою, а святий Георгій був дуже популярний і в Британії і в Португалії, тож перейменування замку стало своєрідним символом єднання.
Також приблизно в той самий час, в одній з башт замку - Башті Одіссея, стали зберігати національний архів Португалії. Наступники короля Джона продовжували покращувати замок, проводити в ньому офіційні зустрічі, бали, та святкування. Саме в замку Святого Георгія в 1498 році відбулося урочисте вітання Васко да Гама, після його повернення з експедиції під час якої він знайшов морський шлях в Індію. На жаль, до наших днів королівський палац не дожив, зараз можна побачити лише його руїни, і то їх не так і багато.
У шістнадцятому сторіччі для королів побудували новий палац Рібейра (Paço da Ribeira), прямо на березі річки. Він був більший, розкішніший і виглядав як палац, а не фортеця, тож португальські королі потихеньку почали проводити там все більше і більше часу, закинувши замок Святого Георгія. До того ж в 1531 році замок було пошкоджено землетрусом, що стало ще одним фактором, чому там більше ніхто не хотів жити. Король Себастьян(Sebastian), щоправда, хотів його відбудувати, але раптово загинув, після чого в Португалії настав хаос, який привів іспанців до правління Португалією. Замок стали використовувати як бараки, в'язницю, та військове укріплення.
Відомий землетрус 1755 року дуже пошкодив замок, майже всі будівлі було або знищено, або дуже пошкоджено. Уцілілу частину відремонтували, розмістили там військовий гарнізон, школу для бідних і першу геодезичну обсерваторію у країні, що знаходилась на вершині однієї з веж.
У двадцятому сторіччі почалося масивна реставрація замку у його первісному вигляді, новіші будівлі було знесено, старі відновлено. У 1998 році до замку додали музей. З тієї пори замок нарешті знову став процвітати, і хоч балів там більше не проводять, його все одно відвідують тисячі людей. Замок дуже цікавий і виглядає як на картинках, до того ж з нього відкриваються неймовірні краєвиди, найкращі в усьому місті.
Немає коментарів:
Дописати коментар