Різнокольоровий Луненбург

На узбережжі Нової Шотландії знаходиться надзвичайно мальовниче місто Луненбург. Фотографії його яскравих будиночків можна побачити у всіх рекламно-туристичних проспектах цієї канадської провінції. Воно й не дивно, унікальна архітектура, вузенькі вулиці, що майже не змінились за кілька останніх сторіч, мальовнича затока. 

Луненбург занесений до світової спадщини Юнеско і вважається зразком спланованого Британського міста в Канаді. Місто є одним з найпопулярніших туристичних місць, але попри це, народу там все одно було якось небагато. Можливо, що нам це здалось, ми там зранку гуляли.

У 1710 році Нова Шотландія стала Британською територією, тож треба було її заселяти лояльними жителями, та будувати на ній свої укріплення. Так на мапі з'явилися Галіфакс, Бетфорд, Дартмус та Луненбург. Батьками-засновниками останнього у 1753 році стали Патрік Сазерленд, Деттліб Крістофер Джессен, Джон Крейтон і Жан-Баптіст Моро (Patrick Sutherland, Dettlieb Christopher Jessen, John Creighton and Jean-Baptiste Moreau). Їх метою було створити перше протестантське поселення у цій частині Канади і вижити Мікмак, корінне населення, та акадійських католиків.

1453 протестанти, серед яких були в основному вихідці з Німеччини та Швейцарії під охороною британських солдатів відправились будувати світле майбутнє. Перші кілька років життя міста були надзвичайно складними. Вороже місцеве населення кілька разів намагалось захопити і знищити поселення, та їм це не вдалось.

Умови життя були настільки нестерпними, що навіть самі поселенці підняли повстання, яке очолив Капітан Джон Хоффман, який ще нещодавно активно допомагав всім облаштуватись на новому місці. Повстання було настільки потужним, що місцевій управі довелось викликати військову підмогу з Галіфакса. Врешті-решт повстання вдалось придушити, Хоффмана запроторили до в'язниці, та поселенці почали розбігатись по сусіднім селам, до своїх "ворогів", акадійців.

Потім були війни, ворожі рейди, депортації акадців і навіть захоплення міста американцями. Нарешті, у середині дев'ятнадцятого сторіччя всі заспокоїлись і почали будувати, а не руйнувати. Саме на дев'ятнадцяте сторіччя припадає розквіт Луненбургу. Як виявилось, у навколишніх водах - дуже багато риби.

Місто стало відомим як один з найбільших риболовних центрів країни. До того ж тут будували кораблі. Одним з найвідоміших є шхуна Блуноуз(Bluenose), яка була надзвичайно швидкою і навіть встановила кілька рекордів. У Луненрбурзі є її репліка, на якій катають туристів (на фото здається якийсь інший човен)

Однією з найкрасивіших будівель у місті є Лунербугрська академія(Lunenburg Academy), яка була нічим іншим як звичайною школою. Архітектор Х.Х. Мотт, відомий на той час, став її головним дизайнером. Школа відкрила свої двері учням у 1895 році.

Англіканська церква Святого Джона (St. John's Anglican Church) може сміливо посперечатись зі школою за титул найкрасивішої будівлі. Вона довго була другою за віком протестантською церквою у Канаді, поки не згоріла в ніч на Хелловін у 2001 році. Будівля на фотографіях, хоч і виглядає точно як її попередниця, все ж таки є лише копією.

Ми довго бродили вулицями Лунербургу милуючись його яскравими фарбами та надзвичайною кількістю архітектурних деталей. Майже всі будинки над дверми мають таку ось міні-башту. Мені не вдалось знайти звідки це пішло, але це щось місцеве, більше ми такого ніде не бачили.

Цікавим було те, що хоч і був вихідний день дуже багато закладів було зачинено. Чи то ми так рано підхопились, чи в них залишилась європейська звичка не працювати. Луненбург дуже цікаве і гарне місто, попри туристичну направленість йому якось вдалось не стати типовою "туристичною пасткою". Місто нам дуже сподобалось, та ми не залишились в ньому надовго - нас чекали інші не менш гарні місця.