Лісабон, як я вже писала, розташований на високих пагорбах, тож не дивно, що на деяких його вулицях можна побачити ескалатори, сходи й навіть ліфт.
Санта-Жуштський ліфт (Elevador de Santa Justa) - споруда унікальна і дуже гарна. Він сполучає "нижні" вулиці з площею, яка розташована на пагорбі. Цей ліфт — єдиний вертикальний ліфт, який все ще існує і справно функціонує(вже понад 100 років). Його вдалось зберегти завдяки неабиякій популярності серед туристів.
Перепад висоти на місці де розташований ліфт — сорок п'ять метрів, тож долати цей підйом на своїх двох у жителів, мабуть, було мало бажання. Пересування вулицями міста, в якому такі перепади висоти, завжди було проблемою, але активно її почали вирішувати з 1870-х років. Врешті-решт, всього через 32 роки, у 1902, після численних петицій, дизайнів і будівництва Санта-Жуштський ліфт розпочав перевозити пасажирів.
Рауль Месньєр дю Понсар(Raoul Mesnier du Ponsard) був людиною, яка розробила проект неоготичної сталевої башти. До речі, Дю Понсар був учнем Гюстава Ейфеля. Спочатку ліфт приводився в рух паровим двигуном, який був замінений на електричний ще у 1907 році.
У ліфті дві кабінки прикрашених деревом та дзеркалами. Кожна з них вміщає 29 чоловік. Ліфт працює 16 годин на добу, сім днів на тиждень, та біля нього все одно завжди черга, охочих проїхатись на ньому вистачає в будь-який сезон. Ми, мабуть, годину чекали, і це ще ми досить рано туди прийшли, але варто зазначити, що одна з кабінок була зачинена. Цікаво, що для того щоб покататись можна скористатись стандартною карткою метро і не треба купляти спеціальний квиток.
На даху ліфта розташований оглядовий майданчик. Щоб потрапити на дах після поїздки на ліфті, треба ще піднятись вузенькими крутими сходами. Як не важко здогадатись — краєвиди тут відкриваються неймовірні. На жаль, ми ними не змогли довго насолоджуватись — почався дощ. Попри те, що візит вийшов закоротким, а чекати довелось довго — воно того варте, де ще таку споруду побачиш? Нам сподобалось!
Немає коментарів:
Дописати коментар