Індустріальні руїни, десь у Нью-Джерсі (Abandoned Building, NJ)

Щось таки є дуже привабливе у закинутих будинках, порожніх містах, дорогах по яким більше ніхто не їздить..

Руїни металургійного комплексу Веймаус, Нью-Джерсі(Weymouth Forge/Furnace, NJ)

Додому з Делаверу ми їхали другорядними дорогами сподіваючись побачити щось цікаве. Як завжди сільські/лісові/польові дороги нас не розчарували. Проїзжаючи через один парк ми побачили мальовничі руїни. Згодом зясувалось, що це залишки великого металургійного комплексу Веймаус(Weymouth Forge/Furnace)

«Тепер я йду у дику далечінь», Джон Кракауер (Into the wild, Jon Krakauer)

«Тепер я йду у дику далечінь» («У диких умовах») документальна книга написана у 1996 році Джоном Кракауером(Jon Krakauer). Ця книга - розширений варіант статті того ж автора "Смерть невинного", що була присвячена Крістоферу Маккендлессу(Christopher McCandless). Вона була опублікована у січневому випуску Аутсайд(Outside).
Книгу було видано чотирнадцятьма мовами у 173 версіях і форматах. Її часто використовують у шкільних та університетських програмах. «Тепер я йду у дику далечінь» отримала багато схвальних відгуків, але серед них були і критичні. Так журналіст з Аляски Крег Медред(Craig Medred) назвав книгу "вигадкою автора". У 2007 році вийшов художній фільм за мотивами книги, його режисером був Шон Пенн, а головну роль зіграв Еміль Гірш.

Паром Кейп-Мей - Льюїс (Cape May-Lewes Ferry)

Потрапити у Нью-Джерсі з Делаверу можна скориставшись дорогами чи на паромі, що ходить між містами Кейп-Мей у Нью-Джерсі, і Льюїс у Делавері. На паромі швидше, приємніше та цікавіше, тож ми вирішили ним скористатись.

Льюїс, штат Делавер (Lewes, DE)

У заповіднику Бомбей Хук ми розговорились з працівником парку, який нам порадив з'їздити в Льюїс, миле туристичне містечко. Плану у нас особливого не було, тож ми радо скористались його порадою і, зупиняючись по дорозі у пивоварнях, яких для такого маленького штату там дуже багато, подались до Льюїса.

Національний Заповідник Бомбей Хук, штат Делавер (Bombay Hook National Wildlife Refuge, DE)

Є поруч з нами штат повз який ми завжди проїзжаємо і який відомий в першу чергу своїми платними дорогами, їдеш по ньому зазвичай десять миль, а платиш, як у інших місцях за тисячу. Мова йде про штат Делавер. Це другий найменший за площею штат у країні, він першим прийняв конституцію Америки, в ньому заснували методистську церкву та випустили перший дуже відомий в штатах трактор Джон Дір(John Deere). Тож одним березневим днем, коли вже сидіти вдома не було сил і дуже хотілось вихідні кудись рванути, так щоб було і недалеко і цікаво ми вирішили їхати у Делавер.

Парк Кіттатінні, Нью-Джерсі: озера, руїни та аеропорт (Kittatinny Valley State Park, Newton, NJ)

Цілий тиждень у нас лив дощ, тож коли минулої суботи було просто хмарно, ми радісно вибрались на свіже повітря. Для прогулянки було обрано парк Кіттатінні Веллі, що знаходиться в північній частині Нью-Джерсі. Після дощів не хотілось місити болото, тож вимогою до парку була наявність доріжок, асфальтованих чи вкритих гравієм. У парку Кіттаттіні доріжки були, до того ж там було озеро, якась стара залізна дорога, яку перетворили на паркову стежку і руїни, тож ми вирішили їхати.

"Добрі знамення", Террі Прачетт і Ніл Гейман ("Good Omens", Terry Pratchett & Neil Gaiman)

"Добрі знамення" написали Ніл Гейман, мій улюблений автор, і Террі Прачетт,  який мені взагалі не пішов. Колись давно я прочитала одну книжку написану Прачеттом, не пам'ятаю вже навіть назви, але там щось було про пошту і Голема. Книжка мені дуже не сподобалась, ледь дочитала, саме тому за "Добрі знамення" я бралась з острахом. З одного боку Гейман ще ні разу не підводив, з іншого герої  і стиль Прачетта мене дуже дратували. Вже кілька перших кількох сторінок повністю розвіяли мої сумніви щодо доцільності читання цієї книги. "Добрі знамення" і справді виявились дуже добрими.

Американський музей природознавства, Нью-Йорк. Частина третя - про людей (American Museum of Natural History)

Останній(на цей раз) пост про візит до Американського музею природознавства (American Museum of Natural History) буде про людей. Виставки присвячені людству одні з найкращих у музеї: походження людини, культура індіанців Північної Америки, культура людей с усього світу, купа унікальних експонатів. Є на що подивитись і що почитати:)

"Креншоу", Кетрін Епплгейт (Crenshaw by Katherine Applegate)

Треба уважніше читати опис книжок, які я збираюсь почитати, а не тільки дивитись на обкладинку і коротку анотацію. Я хотіла чого-небудь дуже простого, дуже казкового і без усяких проблем. Саме тому я вирішила почитати "Креншоу", книжку Кетрін Епплгейт.
У її описі було сказано, що книжка для дітей віком 9-12 років, і розказують у ній незвичайну історію дружби хлопчика Джексона і величезного кота Креншоу, його уявного друга. Вирішивши, що книжка буде весела, позитивна і "мімімішна" я радо її підхопила і почала слухати.

Традиційна кухня Півдня США: габмо, джамбалая, кава з цикорієм та інша смакота

Я казала що пост про Марді Гра останній, але вирішила, що не можна писати про Південь не сказавши нічого про південну кухню. Відразу хочу зазначити, що в жодній з наших подорожей ми стільки не їли. І, у більшості випадків, все що ми їли було дуже смачним і у дуже не схожим на кухню північного-сходу США.
Почнемо з традиційних страв Міссісіпі, які нас трохи здивували. У Віксбурзі ми зайшли пообідати в один ресторанчик з фіксованим меню. Можна було обрати салат, 3 овочеві страви, основну страву та десерт. Відгуки на ресторан були гарні, люди їли радісно, тож я підозрюю, що з точки зору пересічного міссісіпця ця їжа була смачною.

Музей ремесел і промислів, Медісон, Нью-Джерсі (Museum of Early Trades and Crafts, Madison, NJ)

Cто років збиралась розповісти про невеличкий, але дуже гарний музей розташований у невеличкому місті Медісон, Нью-Джерсі - "Музей ремесел і промислів"(Museum of Early Trades & Crafts). Ми його відвідали ще на початку року, але ніяк не доходили руки.
Найцікавіше в музеї - це сама будівля, бо колекція експонатів хоч і є непоганою для маленького сільського музею і є досить цікавою, нічим не вражає (або просто ми вже занадто багато таких музеїв бачили).