За сюжетом книги в США прибуває студент за обміном якого всі звуть Пігмей, за його маленький зріст. Насправді цей маленький хлопчик - террорист з тоталітарної держави, назва якої не вказана, скоріш за все - це збірний образ усіх таких держав, існуючих і тих, що вже стали історією. Пігмей і ще кілька таких же засланих козачів мають знищити осередок зла - Америку.
Так от, повернімось до мови книжки. Так як англійська мова нерідна для Пігмея, а розповідь ведеться від першої особи, Пігмей розмовляє скажімо дуже дивно, на думку Паланіка там мабуть розмовляють люди, які щойно вивчили англійську. Задумка у Чака може і була гарна, але провалилась повністью, ніколи я не чула щоб так хтось розмовляв, навіть люди які ледве два слова звязуть. Це просто неможливо. Кожне речення просто мішанина зі слів. Може якби я читала, то було б легше, а я ж слухала.
Наступне що мені не сподобалось - відсутність чорного гумору, сарказму і іронії, які завжди були присутні у творах Паланіка.
І останнє - підлітки у якості головних героїв. Розумію, що це зроблено для ще більшого шоку, але Паланіку набагато краще вдавався опис дорослого життя.
Оцінка 1 з 10. Як казав Станіславський - "Не вірю".
Немає коментарів:
Дописати коментар